Page tree
Skip to end of metadata
Go to start of metadata

1. Житлово-будівельний кооператив (ЖБК)

Діяльність Житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) регулюється Законом України "Про кооперацію".

Житлово-будівельний кооператив (ЖБК) — юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для  ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх  економічних, соціальних  та інших потреб на засадах самоврядування.


ЖБК є некомерційною організацією, метою якої є задоволення потреб його членів у житлі.

За класифікацією Закону України «Про кооперацію» ЖБК може бути:

виробничий - кооператив безпосередньо будує житло та вільно продає його на ринку; при цьому створення виробничого кооперативу не означає, що в ньому можуть працювати лише його члени — ч. 2 ст. 34 цього Закону дозволяє кооперативу залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є його членами;

споживчий - кооператив, маючи грошові внески його членів, звертається як замовник до спеціалізованої підрядної організації, яка виконує всі будівельні роботи, наслідком чого є перехід усіх збудованих квартир у власність його членів.

ЖБК здійснює експлуатацію і ремонт належного йому житлового будинку (будинків) за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності.

Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу — і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.

У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно ч.6 Ст.37 Закону України «Про кооперацію»  забороняється втручання органів державної  влади  та  органів місцевого   самоврядування   у   фінансово-господарську   та  іншу діяльність  кооперативних  організацій,   крім   випадків,   прямо передбачених законом.


1.1. Органи управління ЖБК

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. (ст. 15 ЗУ «Про кооперацію»)

До компетенції загальних зборів належить: 

  • утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; 
  • заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; 
  • визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу тощо.

Голова правління здійснює повсякденне керівництво діяльністю кооперативу, забезпечує виконання рішень загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) і правління. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років.

У разі незадовільної роботи органів управління кооперативу (зокрема голови кооперативу) члени ЖБК на загальних зборах мають право порушити питання про їх переобрання.


2. Будинковий комітет

Будинковий комітет – це орган самоорганізації населення (ОСН), діяльність якого регламентується Законом України “Про органи самоорганізації населення”  та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».


ОСН – це представницькій орган, що створюється частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста і якій може бути створений в межах будинку (кількох будинків) для вирішення завдань, передбачених вищезазначеними Законами та Положенням про будинковий комітет.

 


Будинкові комітети відносяться до системи місцевого самоврядування і вправі приймати участь у будь яких перетвореннях і утвореннях в житті громади міста.


3. Відомчий житловий фонд

Відомчий житловий фонд (відомчий будинок) - жилі будинки, що перебувають у віданні міністерств, державних комітетів і відомств.

Призначений для задоволення потреби в житлі працівників, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, а також громадян, що залишили роботу на підприємстві, в установі, організації в зв'язку з відходом на пенсію, родин померлих працівників і деяких інших осіб у випадках, спеціально передбачених законодавством. Є складовою державного житлового фонду країни.

Приватизація державного житлового фонду  - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і  приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" .

Передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду у тому числі гуртожитки.


4. Гуртожитки

Гуртожиток - це жила будівля, де громадянам, у зв’язку з трудовими відносинами або навчанням у навчальному закладі освіти, за спеціальними ставками оплати згідно з ордером, виданим власником гуртожитку , надаються у тимчасове користування жила площа, меблі та інші предмети домашнього вжитку і культурно - побутового призначення.

У разі відсутності у будинку статусу гуртожитку його використання як гуртожитку є порушенням  вимог чинного законодавства про порядок і вселення в жилі будинки.

Підготовка документів для приватизації жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до:

Сфера дії ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п’яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Крім того, громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.


4.1. Приватизація приміщень у гуртожитках

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім’ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію (пункт 17 Положення).

(grey lightbulb) Громадянином до органу приватизації подаються:

  • оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
  • довідка про склад сім’ї та займані приміщення;
  • копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку);
  • документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
  • копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації;
  • заява — згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

За неповнолітніх членів сім’ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.

Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю.

Передача гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» .

  • No labels